Шабля Мазепи як символ і купа грошей

 Тут є всі можливі інтриги: антикварні торги, операції спецслужб, геополітика… І все це стає реальністю завдяки читачам. За роки в музейній журналістиці, ми майже до всього звикли. Навчилися розділяти сіру зону містики і конкретних наукових фактів.  Учнівська молодь, яка переробляє мої статті у реферати і твори, це радо вітає. Їм і цікаво, і щось дізнаються. Історики дещо беруть до уваги, демонструючи скепсис. Широкий загал сприймає все як легенди. Але, є надтонкий прошарок справжніх цінителів історичних досліджень, які намагаються перетворити казку на реальність. Це мої улюблені читачі. Саме завдяки їм і відбуваються справжні пригоди, які перетворюються на легенди.

Отож, знову про знамениту шаблю Мазепи.

Кілька років тому, її майстерну реконструкцію, знайшов в Канаді отаман Американського козацтва Сергій Цапенко. Журнали «Музеї України» і «Нова Січ» про це повідомили, створивши першокласну сенсацію. Зреагували спеціальні люди наших сусідів, які спробували знайти і викупити зброю, аби використати її у політичних цілях стосовно тодішнього керівництва України.

 Були інтриги. Шабля опинилася в Нью-Йорку, оцінена у мільйон (!) доларів.

Ми почали розшуки в російських музеях, засвітивши секретні спецхрани в Адміралтействі і Ермітажі. Фотографію копії з Ермітажу і Оружейной палати Кремля ми опублікували. Чим довели існування гігантської кількості українських святинь у російських музеях.

Та колотнеча розтяглася на кілька років, породивши ще чимало відкриттів, скандалів, сенсацій.

Крім спеціальних читачів, у нас є вдумливо-патріотичні. Люди конкретної дії. Вони розуміють, що нація, цілеспрямовано позбавлена історичних символів, приречена. Зауважте, практично всі наші знакові експонати вивезені! І у вільному доступі їх нема! Україна постійно перебувала в оточенні імперій, які вважають, що є лише їх історія…

Начитавшись про захопливий процес розшуків шаблі Мазепи, які закінчилися лише героїчним отриманням кількох фотографій, читач-патріот вирішив виготовити копію шаблі Мазепи.

Знайшов досвідченого майстера-зброяра Олега Козяра із Житомира, який зголосився до праці. Патріот, який виявився бізнесменом, планував досягти справжнього гетьманського рівня. Лише завдаток склав десь з десяток тисяч доларів.

Лезо виготовили з київського булату Володимира Остаповича. В оздобленні використали чимало дорогоцінних матеріалів.

Робота затяглася.

Почалася криза і замовник-патріот збанкрутував. Грошей, аби закінчити зброю не було. Неможливо і продати недороблений виріб, аби повернути, хоча б частково, кошти.

Все зупинилося.

Врешті, Олег Козяр, почав вкладати власні кошти і завершив шедевр.

Так в Україну знову повернулася легендарна шабля Мазепи.

За нашої підтримки, шаблю презентували на відкритті виставки «Романтика булатної зброї» в Музеї гетьманства у Києві. Було багато людей, всі провідні телеканали, прес-конференція…

Олег Миколайович дозволив експонувати шаблю лише день – з міркувань безпеки. І зброя знову зникла в надійному місці.

Чесно кажучи, ця шабля є предметом моєї професійної гордості. Маючи лише кілька фотографій, ми розпочали якесь неймовірне розслідування. Пробилися в якісь спецхрани і отримали ще кілька фотографій. Мільйони людей дізналися щось про Мазепу, його епоху. Ті факти широко використовувалися в форумних ідеологічних дискусіях. І тут я отримую фотографії з Житомира, де вже є наша копія шаблі Мазепи!

Прикметно, що до останього моменту все трималося у секреті. Я пишаюся, що був першим з журналістів, хто отримав ті фото, а потім вперше взяв до рук зброю, яка на той момент прикрасила кілька книг і підручників. Легенда втілилася в метал, ставши реальною символічною зброєю.

-На жаль, ми не можемо залишити шаблю Мазепи в колекції, чи передати якомусь музею! – бідкається зброяр Олег Козяр, - Занадто великі кошти вкладені в цей виріб. Змушені шукати покупця…

Собівартість шаблі Мазепи склала купу грошей – 20 тисяч доларів. Ось таке конкретно оцінене історичне дослідження вийшло!

Скоріш за все, шаблю заберуть росіяни. У них нині якась дивна мода на речі мазепинської епохи.

Зрозуміло, писати щось про патріотизм у цій ситуації марно. Не та сума.

А от для особистої колекції хай би якийсь патріотично налаштований наш капіталіст чи депутат придбав… Зброя дійсно має історичну цінність, тернистий шлях. Улюблена шабля журналу «Музеї України». А це багато чого вартує…

Ми розуміємо, що найближчим часом шабля Мазепи, із зброярської криївки перекочує до закритої олігархічної колекції. І ніякої від того радості не відчуваємо. Народ знову позбавлять знакового національного символа. Ну не можуть символи існувати лише на фотографіях!

Може давайте на прощання виставимо шаблю Мазепи, Меч Революції, ще якісь легендарні вироби українських зброярів, у тому ж Музеї гетьманства? Навіть без оголошення виставки. Хай ті, кому то треба, прийде і доторкнеться на нашої справжньої історії.

…Нам знову залишаються фотографії…

Віктор Тригуб, редактор журналів «Музеї України»  «Нова Січ»

Шабля Мазепи з Ермітажу

Реконструкція з Канади. Нині у США

Шабля Мазепи. Житомир

Олег Козяр з шаблею